Прадавній обряд водіння Куща на Зелені Свята, який крізь товщу тисячоліть прийшов до нас єдино лише в цьому селі...

Це найдавніше язичницьке дійство , яке дійшло до нас. Воно збереглося єдино лише у відірваному від християнського світу непрохідними лісами та болотами селі Сварицевичі.
Цей день ще називали “Діди”. 
У суботу палили свічки, а в неділю вдосвіта до лісу йшли Куща збирати. 
На Кущі - найвродливішій дівчині - вишиванка, весь одяг з прикрасами. Було, й дукачі свої дівчата їй повіддають. Підпережуть Кущ крайками, позатикають під них гілля берези, клена чи липи. На голову одного або й п’ять-шість віночків покладуть, щоб не пізнали, хто ж той Кущ. Тоді вже йдуть до села. Хлопці Куща оберігають, щоб чужі не обірвали та не забрали гостинці. В селі кожна хата і подвір’я, прибрані зеленню, зіллям: гілки липи, берези, вкопані в землю. Господарі з нетерпінням чекають Куща, бо в тих господах, де його не було - чекай усякого лиха.

Пора святкувань, пов’язаних з весняним рівноденням.

Рідновіри ОРУ (крім Святовита Пашника!) святкують Великдень у неділю (за юдейським семиденним тижнем), що перед весняним рівноденням.

У "Родовому вогнищі рідної православної віри" й у згаданого вище Святовита святкування Великодня теж у неділю (за юдейським семиденним тижнем), але вже після весняного рівнодення (через сім днів після рідновірів ОРУ).
А я святкую Новоліття! Разом з мільярдом рідновірів Індії! ;))) У по-повневий вівторок, 1 квітня 7519 року (22 березня 2011 року за григоріанським календарем).
До Великодня мені ще мандрувати й мандрувати! :) Святкування ж у першу - після весняного рівнодення - по-повневу неділю (за природнім тижнем, позначеним з неба Місяцем). Цієї весни це буде аж 29 квітня (19 квітня за григоріанським) :)))
Усім веселих святкувань! ;)