— За останні десятиліття з’явилося кілька перекладів таємничої Влескниги — ВК, — розповідає Сергій ПІДДУБНИЙ. — На жаль, їхня кількість мало впливає на якість самого перекладу. Тексти рясніють помилками, в них залишається ще чимало нерозгаданих і непрояснених місць. Наприклад, слово «пеньки» розтлумачено як «чаклуни», назву хозарського міста Тамоторку та слово «халабуда» (намет над возом) передано як імена князів — відповідно Таматарха й Халабуда, прадавні найменування нашого народу — «бори» і «прабори» — перекладено як «боротьба» й «війна», а назву племені, з якого, по суті, починається родовід українців, перекладачі прочитали не як «окра-венці», тобто «о(у)кри й венеди», а як «кравенці».
Немає коментарів:
Дописати коментар