Це найдавніше язичницьке дійство , яке дійшло до нас. Воно збереглося єдино лише у відірваному від християнського світу непрохідними лісами та болотами селі Сварицевичі.
Цей день ще називали “Діди”.
У суботу палили свічки, а в неділю вдосвіта до лісу йшли Куща збирати.
На Кущі - найвродливішій дівчині - вишиванка, весь одяг з прикрасами. Було, й дукачі свої дівчата їй повіддають. Підпережуть Кущ крайками, позатикають під них гілля берези, клена чи липи. На голову одного або й п’ять-шість віночків покладуть, щоб не пізнали, хто ж той Кущ. Тоді вже йдуть до села. Хлопці Куща оберігають, щоб чужі не обірвали та не забрали гостинці. В селі кожна хата і подвір’я, прибрані зеленню, зіллям: гілки липи, берези, вкопані в землю. Господарі з нетерпінням чекають Куща, бо в тих господах, де його не було - чекай усякого лиха.
Першим приходить зранку дитячий Кущ. Діти вступають на подвір’я і співають. Потім приходить Кущ дівочий, якого водять дівчата. А ввечері - найстарший Кущ - жіночий. Його водять жінки та бабусі. По селу ходить багато Кущів, їх може водити, хто хоче. Всі співають ритуальних пісень, а господині обдаровують “Куща”.
Цей обряд дуже нагадує щедрування. В давнину він відбувався одночасно з поминанням душ померлих.
Свято Куща - це своєрідна заборона на нищення дерев, самої природи. В цьому обряді відбилися уявлення про дерево-предок, первісне уподібнення людини предку-дереву. І тому звичай обдарування Куща - це ніби жертва пращурам. Про вірування, що людина після смерті може перекинутися на дерево, розказують балади.
Коротко про обряд Куща:
- прочитати:
- прочитати про давній зміст обряду:
- подивитися видиво:
http://www.youtube.com/watch?v=toK6EVb56Z8
Позначення с.Сварицевичі на карті:
http://maps.google.com.ua/
Цей день ще називали “Діди”.
У суботу палили свічки, а в неділю вдосвіта до лісу йшли Куща збирати.
На Кущі - найвродливішій дівчині - вишиванка, весь одяг з прикрасами. Було, й дукачі свої дівчата їй повіддають. Підпережуть Кущ крайками, позатикають під них гілля берези, клена чи липи. На голову одного або й п’ять-шість віночків покладуть, щоб не пізнали, хто ж той Кущ. Тоді вже йдуть до села. Хлопці Куща оберігають, щоб чужі не обірвали та не забрали гостинці. В селі кожна хата і подвір’я, прибрані зеленню, зіллям: гілки липи, берези, вкопані в землю. Господарі з нетерпінням чекають Куща, бо в тих господах, де його не було - чекай усякого лиха.
Першим приходить зранку дитячий Кущ. Діти вступають на подвір’я і співають. Потім приходить Кущ дівочий, якого водять дівчата. А ввечері - найстарший Кущ - жіночий. Його водять жінки та бабусі. По селу ходить багато Кущів, їх може водити, хто хоче. Всі співають ритуальних пісень, а господині обдаровують “Куща”.
Цей обряд дуже нагадує щедрування. В давнину він відбувався одночасно з поминанням душ померлих.
Свято Куща - це своєрідна заборона на нищення дерев, самої природи. В цьому обряді відбилися уявлення про дерево-предок, первісне уподібнення людини предку-дереву. І тому звичай обдарування Куща - це ніби жертва пращурам. Про вірування, що людина після смерті може перекинутися на дерево, розказують балади.
Коротко про обряд Куща:
- прочитати:
- Звідки ти, Кусте?
- "Кого Куст минає - той щастя не має"
- Найдавніший обряд "водіння Куста" зберігся на Дубровиччині
- прочитати про давній зміст обряду:
- подивитися видиво:
- Куст на Зелені Свята;
- "Рожаниця" - обряд водіння Куста (взято звідси)
http://www.youtube.com/watch?v=toK6EVb56Z8
Позначення с.Сварицевичі на карті:
http://maps.google.com.ua/
Шановний Мандрівний Волхв! Дуже приємно що Прадавній обряд водіння Куща на Зелені Свята,ще зберігся то його потрібно запроваджувати по всій Україні на цикл свята Русалії і обовязково додам до сценарію свята З повагою Свантібор
ВідповістиВидалити